Участь студентів у відкритому марафоні з української мови
Участь студентів І-ІІ курсів у Всеукраїнській олімпіаді "Всеосвіти"
Студенти на конкурсі імені Петра Яцика
Cучасна постмодерна література для фахівців технічних галузей? Навіщо?-дивуєтеся ви.
Саме так!
Лекцію для студентів Вільногірського фахового коледжу УДУНТ (майбутніх
електриків, механіків, металургів, фахівців у галузі автоматизації виробничих
процесів ) провела 11 квітня 2024 року кандидат філологічних наук, аналітикиня
сайту «Нова українська школа» І. В. Пасько.
Вдячні Вам,
Ірино Володимирівно, за те, що прагнули наповнити серця студентів любов'ю до
літератури , вмотивувати їх до читання! Тільки за аргументи до тези «Чому нам
варто розбиратися в сучасній літературі? » я б нагородила Вас найвищою премією
у галузі мотивації ! Окрім того не поскупилася б окремо нагородити орденом
Відважних, бо ж читати лекцію студентам , які мають досвід майже чотирьох років
дистанційного навчання й «неабиякі» знання літератури, –це і мужність, і
відвага! Та спільну мову було знайдено, бо діло Майстра величає!
Навіщо студентам технічних спеціальностей література, а постмодерна тим більше?-запитають читачі. Бо це розвиток творчого мислення, це комунікаційні навички , розуміння людського досвіду, розвиток критичного мислення. Бо не хлібом єдиним живе людина. Людина- це душа, це внутрішня мудрість і духовний зв'язок зі світом, що навколо. А розуміти його допомагала слухачам Ірина Володимирівна.
Зустріч була цікавою , пізнавальною, корисною не тільки студентам.
Директор коледжу Олена Погребняк , викладачі разом із гостею обговорили
проблеми освіти ,шляхи надолуження освітніх втрат, можливості проєкту “Вчися
вухами” від ГО “Смарт освіта ” , питання наступності між ліцеями та фаховою
передвищою освітою.
І народилися нові ідеї...
Всеукраїнський радіодиктант -2023
Осінні купелі
Етюд
Купаюся в осінніх теплих променях сонечка разом із барвистими айстрами, строкатою петунією, замріяними кленами. Підставляю обличчя легенькому вітерцеві, відчуваю його легенький дотик, ніби ніжний поцілунок коханої.
Природа натхненна, сповнена благородства і краси. А в серці –вдячність їй за чудові миттєвості і водночас смуток перед настанням холодів.
Та впевнений, що після сірих зимових днів, немов весняний бриз, народиться нове життя і принесе мені радість, надію, Перемогу…
Артем Коваль, студент групи Е-222
Вільногірського фахового коледжу УДУНТ
А над світом вишиванка квітне!
Про підсумки роботи над колективним проєктом-конкурсом презентацій
День вишиванки –це не данина пафосу або ж змагання у патріотизмі. Це день шани українських традицій, день визнання своєї ідентичності з країною, у якій ми живемо і за незалежність якої боремося. Сьогоднішнє свято – це той день, коли кожен з нас може одягнути українське національне вбрання і з гордістю сказати: це моя земля, це моя Україна! Для мене цьогорічне свято –це іще й знайомство із молоддю, що не на словах, а на ділі, в душі, за переконаннями є справжніми. Справжніми українцями! Такими я бачу учасників спільного проєкту - конкурсу презентацій «А над світом вишиванка квітне ».
Час підсумувати зроблене, але зробити це так непросто, адже в кожній роботі є своя родзинка, кожна по-своєму неповторна, оригінальна!
Якби у мене запитали, хто з учасників проєкту наділений здатністю зачаровувати , то я б із впевненістю сказала: той, хто дібрав найкращі ЕПІТЕТИ до слова вишиванка! Думаю, що першість залишимо за Прохором Савекою . Від дібрав їх найбільше : казкова, мальовнича, безцінна, вишукана, приваблива, символічна, патріотична, загадкова. А Данило Дудник продовжує: елегантна, легка, люба. «А іще вона ніжна»,-стверджує Шворак Оксана. «Вишиванка невимушена, сором’язлива,-зауважує Олена Гончарук
Справжні МЕТАФОРИЧНІ вінки сплели Маргарита Мокра та Уляна Леонович.
Маргарита Мокра:
-Вишиванка-ніби кольоровий казковий птах, що розправляє крила із кожним порухом людини.
-Вишиванка-ніби книга, яка розповідає про наші традиції та звичаї, і кожен новий вишитий елемент-це нова сторінка цієї книги.
-Вишиванка-наче мелодія нашого народу, що лунає з кожної голки та створює частинку нашої історії…
Уляна Леонович
-Як тільки зійшло сонечко, розквітла вишиваночка моя.
-Вишиванка-це квітка на розквітлім лузі.
-Візерунки на вишиванці-це ноти в музиці, які, поєднуючись, утворюють гармонійний мелос.
-Кожен із нас, як окрема нитка вишиванки, має свій власний колір та узор, але разом ми створюємо гармонійний та прекрасний образ нашої нації.
-Вишиванка народжує націю.
У мене перехоплює подих від прочитання цих слів…Дуже вдало дібрані метафори, Уляно, Маргарито!
Читаємо далі:
- -Вишиванка-це розквіт весни, це символ нації, красивої, незламної, це її грайливий цвіт,- продовжує Аріна Калініна
-Вона єднає серце людини із сонцем!-додає Олена Гончарук.
- --Вишиванка вселяє надію на Перемогу!- наголошує Ярослав Лисенко
- -Вишиванка України лине, наче пісня України!-зауважує Яна Гончар
-Вишиванка-це мелодія життя,-так красиво сказав Кирило Ткачов.
- Це символ єдності, що надихає, підіймає бойовий дух,-додає Олександр Гурмач. І відразу розумієш: такий народ не здолати нікому!
- А над світом вишиванка цвіте!-підсумовує Алла Андрієнко!
І саме цю метафору обрано назвою нашого проєкту-конкурсу.
Люблять справжні українці слово красне! А коли йдеться про вміння порівнювати , то й тут маємо талановитих майстрів! І першість у створенні порівнянь тримають
Ярослав Лисенко: Дівчаточко в вишиванці , ніби сонце рано- вранці!
та Артем Могильников: А сорочка мамина біла-біла, наче лебедя крила.
А дівчата в вишиванці ніби неабиякі красуні!(Данило Дудник)
Риторичні фігури найкраще вдається створювати Кирило Ткачову :
- Рідна вишиванко, ти втілюєш у собі етнос, ти мовчки розповідаєш про нашу культуру, історію.
- Одягаймо вишиванку та пишаймось нашою національною самобутністю!
-Чи можу я не пишатися своєю вишиванкою, коли вона втілює в собі культурну спадщину мого народу?
Дуже вдалий приклад риторичного запитання, Кириле. Як справжній українець, ти не чекаєш на нього відповіді!
Артем Могильников , юнак небагатослівний, звертається до вишиванки з конкретним проханням-побажанням:»Починай, моя вишиванко, виганяти нечисть з України!»
Переможцем у створенні римованих рядків вийшли Олександр Гурмач та Герман Яценко. Поетичні рядки мають звучати так:
Вишиванку одягну я у святковий день
Буде квітів скрізь багато, музики , пісень.
Всі святкують Перемогу у страшній війні.
Радісно стає на серці і тобі, й мені
Креативний підхід до створення попурі на тему вишиванки, вишитої сорочки виявила студентка Яна Гончар.Вона , крім заявлених вимог, додала у слайди QR-коди, Прохор Савека- фото родини Май. Натискаєш на будь –яке покликання- і ти уже в полоні української пісні! Із цим завданням впоралися усі.
Слова щирої вдячності Аллі Андрієнко, Тані Бойко, що додали до спільного проєкту власні родзинки: історичну довідку про вишиванку, про види узорів на ній, про особливості вишиванок різних регіонів України, додали гарні ілюстрації до своїх робіт.
Та першість належить по праву тому, хто правильно виконав усі шість завдань, не допустивши помилки, хто створив неповторний дизайн, хто виявив власну творчість, розширивши тематику: додав запитання, виконав їх бездоганно , тому, у кого зміст і форма злилися воєдино, доповнюючи одна одну, розкриваючи глибинний підтекст написаного через його форму. Дякую Герману Яценку за розкіш насолоджуватися якісною робою.
Досить тримати інтригу, настала хвилююча хвилина оголосити імена переможців колективного проєкту-конкурсу презентацій "А над світом вишиванка квітне!"
Дипломом першого ступеня нагороджуються
Герман Яценко
Дипломами ІІ ступеня нагороджуються Кирило Ткачов, Прохор Савека, Яна Гончар, Леонович Уляна.
Дипломами ІІІ ступеню нагороджуються Данило Дудник,Аріна Калініна,Маргарита Мокра ,Ярослав Лисенко ,Могильников Артем.
Подяки активних, творчих учасників спільного проєкту одержують Олександр Гурмач, Олена Гончарук, Тетяна Бойко, Алла Андрієнко, Оксана Шворак, Тетяна Шворак.
Я вдячна вам, юні друзі, за чистоту ваших помислів, за бажання і вміння творити, за прагнення підкорювати вершини, за цілеспрямованість, впертість, непосидючість! Ви-гордість нації!
P.S.Переглянути роботи можна, перейшовши за покликанням
https://uk.padlet.com/krivorotenko_o/padlet-hescipjw0mzx94xf
9 березня Україна відзначає 209 річницю від дня народження Тараса Шевченка.
Як познайомити молодь із геніальним поетом, трибуном, батьком нації, щоб вона бачили живу людину, а не рядки підручника? Як подати творчість поета сучасно і нешаблонно?
Розв’язати цю проблему допомогла робота над проєктом створення відео у рамках онлайн-марафону "Єднаймо душі словом Кобзаря!" ,присвяченого пам'яті Тараса Шевченка. Організатор- Державна установа " Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти".
Представляю творчий колектив проєкту: це студенти групи ВМ-221 ВСП »Вільногірський фаховий коледж УДУНТ» Анастасія Олешко (читання тексту) та Данило Омельянченко (відеозйомка й монтаж), керівник проєкту- Ольга Криворотенко
Коротко про композиційний задум
Експозиція
Селище Бородянка, що на Київщині. Пам'ятник Тарасу Шевченку розстріляли російські війська під час масштабного вторгнення в Україну.
Основна частина. Поезія "Минають дні, минають ночі..."
Тло-відеохроніка національного руху українців, яка створює ефект навіювання думок виконавиці , наголошує на позачасовості та позапросторовості творчості Тараса Григоровича Шевченка.
Мелодія Мирослава Скорика ля-мінор, що вважається духовним гімном України, додає відео експресії й разом зі світлиною та історичною хронікою посилює виховний аспект відеоролика.
Заключна частина
Прийом тавтології (текстове повторення озвучених виконавицею рядків ) підсилює ідейне звучання вірша .
Реалізація засобів виразного читання
Перша строфа- роздуми поета над важкою долею своєю і пригнобленого люду. Темп читання -повільний, інтонація роздумів і переліку днів, що минають, тому паузи довгі, темп читання повільний, чітко виокремлюються слова , на який падає логічний наголос.
І раптом –біль, нестерпний, пекучий- немає долі!
Змінюється інтонація, відчуваємо хвилювання, темп швидкий, паузи короткі, відчай підсилюють риторичні звернення до Бога…
А далі- заклик до дій! Темп швидкий, схвильованість, емоційна напруга…
Стислий аналіз поезії
Тарас Шевченко твердо переконаний, що людина не повинна бути пасивною, вона мусить боротися за своє майбутнє. Байдужість, на думку
Т. Шевченка,— це найстрашніше, що може бути в житті:
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати
І спати на волі.
Поезія «Минають дні, минають ночі…» — це глибоко патріотичний твір, у ньому чітко окреслюється позиція поета-борця, який закликає читачів до активних дій на користь свого народу, своєї країни. Тарас Григорович,, звертаючись до долі, просить у неї не багатства:
А дай жити, серцем жити
І людей любити…
На думку Кобзаря, людина не повинна бути байдужою, бо байдужість страшніша за зло, вона замаскована, не знати від кого її чекати, а до зла і боротьби із ним людина морально себе . Тому поет пише:
Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї, жаль, Боже,
То дай злої! Злої!
09.03.23
Громадська організація «Інноваційні обрії
Всеукраїнський конкурс есе «Мій Шевченко" Юлія Данило
Люблю поезію Шевченка. Люблю дужі й гучні, як грім, слова.Вона змушує мене згадати, хто я , чиїх батьків дитина.Вважаю Тараса Григоровича порадником, вчителем, мудримнаставником. Вірю, що він живе в душі моїй неспроста. Самій дивно: звідкиця віра, чому так люблю цього поета, чому називаю своїм? Моїм ТарасомШевченком?Він мій, бо навчив мене любити рідну Україну :її кручі, встеленіхрещатим барвінком; степи, порослі сон-травою та золотими кулькамигорицвіту; Дніпро та його хвилі, що гойдали на собі козацькі човни, які несли«з України у синєє море кров ворожу». А ще тому, що саме до менезвертається він із закликом:Свою Україну любіть.Любіть її… во время люте,В остатню, тяжкую мінутуЗа неї Господа молітьВін мій, бо з трепетом і ніжною любов’ю говорить про жінку-матір:Нічого кращого немає,Як тая мати молодаяЗ своїм дитяточком малим.Він мій, бо вчить, як батько й мати, уникати помилок, розуміти людину,співчувати. Свого часу мене надзвичайно вразила його поезія «На Великдень на соломі». Стільки ніжної любові й співчуття до сирітки в ній! Я прочитала його поезію-і розплакалася. Тепер завжди прагну відгукнутися на чуже горе, сирітство, недолю. Хоча б просто тим, що прагну зрозуміти людину і, якщо можу, чимось допомогти їй.Він мій, бо в його «Кобзарі» вся історія мого многостраждальногонароду, історія моїх пращурів, моя історія, у якій крізь віки чути голос мого свободолюбного, гордого духу козацького. Звучить так гучно, що чути його скрізь; в Бородянці, в Сумах, в Харкові, Маріуполі, Бахмуті…Його впевнене «Борітеся-поборете»-це начебто стиснута в один кулак уся зброя моїх мужніх захисників- воїнів Збройних Сил УкраїниПоборемо, Тарасе Григоровичу! Обов’язково поборемо! .05.03.23
Як понесе з України...
9 березня 2023 року Україна відмічає річницю з дня народження свого сина- Тараса Григоровича Шевченка. У дні потрясінь, революцій та війн слово Кобзаря актуальне як ніколи. Сьогодні в рядках поезій , написаних Тарасом Гигоровичем, знаходимо силу, віру й наснагу.Читаємо Шевченка і розуміємо, що він наш сучасник. Немає людини, котра, прочитавши твори Шевченка, не упізнала б себе або життя країни в певних рядках. Не знайдеться людини, яка б не знала, хто він, і не змогла б згадати бодай рядок із його віршів. Відкриваємо поезію Шевченка й розуміємо, що вона написана ніби зараз, написана так узагальнено й містко, що можна будь-коли його читати -і це буде накладатися на будь-яку політичну ситуацію. Секрет Шевченка у позачасовості й позапросторовості.
Чому треба знати і вчити вірші Шевченка?
Бо в них знаходимо відповіді на всі злободенні запитання, бо вони вчать любити красу, світ, Україну, Людину…
Річниці з дня народження Тараса Шевченка присвятили свої роботи студенти групи ВМ-222 ВСП "ВФК УДУНТ" . На заняттях з української літератури вони пригадали вивчені в школі поезії й експериментували, візуалізуючи їх за допомогою програми WordArt(Tagul), втілюючи слово , його зміст у форму й колір. Створювати хмари слів(каліграми)- це цікаво, захопливо, це можливість експериментувати з безліччю варіантів і бачити результати після кожної візуалізації. Можна налаштувати будь-яку частину : словА, форму, шрифт, колір, макет тощо. Робота та її результат студентам до вподоби. А вам?
Як понесе з України
У синєє море кров ворожу...
Отойді я і лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога. Молитися...
Робота Шворак Тетяни
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь, −
Свого не цурайтесь
Робота Перекопської В.
Поплив човен в синє море,
А воно заграло,—
Погралися гори-хвилі —
І скіпок не стало.
Недовгий шлях — як човнові
До синього моря —
Сиротині на чужину,
А там — і до горя.
Робота Степанюк Вікторії
На Великдень, на соломі
Грались собі крашанками
Та й стали хвалитись
Обновами. Тому к святкам
З лиштвою пошили
Сорочечку. А тій стьожку,
Тій стрічку купили.
Кому шапочку смушеву,
Чобітки шкапові,
Кому свитку. Одна тільки
Сидить без обнови
Сиріточка, рученята
Сховавши в рукава.
— Мені мати купувала.
— Мені батько справив.
— А мені хрещена мати
Лиштву вишивала.
— А я в попа обідала, —
Сирітка сказала.
Сім’я вечеря коло хати,Вечірня зіронька встає.Дочка вечерять подає,А мати хоче научати,Так соловейко не дaє.
Робота Шворак Оксани
Чорніє поле, і гай, і гори.
На синє небо виходить зоря.
Ой зореї зоре! — і сльози кануть.
Чи ти зійшла вже і на Украйні?
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала...
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть
Робота Доц Олександри
Над Дніпровою сагóю
Стоїть явор меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною.
Робота Кльонкіної Анастасії
Сім'я Тараса Григоровича Шевченка.
Робота Грабової Тетяни
.jpeg)
Защебетав жайворонок,
Угору летючи;
Закувала зозуленька,
На дубу сидячи;
Защебетав соловейко —
Пішла луна гаєм;
Червоніє за горою;
Плугатар співає.
- Робота Железняк Єлизавети
.jpeg)
Борітеся, поборете!
.jpeg)
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
воля святая
Робота Бондаренко Софії
04.03.2023
Євтушенко Є.І., 25.09.2005 р.н.
студент групи ВМ – 222
спеціальності 136
Відокремлений структурний підрозділ
«Вільногірський фаховий коледж УДУНТ»
проживаю у Дніпропетровській області, м. Вільногірськ
моб. тел. 0682026075
e-mail: dkomok@vfk.ukr.edukation
викладач української мови та літератури
Криворотенко Ольга Григорівна
Дуже важко дібрати потрібні слова, щоб виразити свої емоції і душевні переживання від того, що відбувається на моїй Батьківщині, від того, які наслідки принесе ця війна. Останнім часом я себе запитую: «Скільки буде страждати український народ, який століттями виборював і відстоював свою незалежність? Що далі? Як складеться доля моя, моїх рідних і друзів? Чому я не можу повернутися назад у щасливе безтурботне довоєнне минуле?..».
Мені всього п’ятнадцять. Як і мої однолітки, до початку війни я бачив її у книжках, на сторінках підручників, в комп’ютерних іграх. Покоління моєї мами, бабусі та дідуся теж не відчували на собі тяготи та негаразди воєнних років. Мій тато ветеран Афганістану – інвалід війни ІІ групи, має тяжку контузію. Він не з чуток знає, що війна має гіркий присмак.
Календарна дата 24 лютого 2022 року поділила моє життя і всіх українців на «до» і «після». Я згадую своє дитинство, як у 2 класі мій батько відвів мене на секцію боксу, як я починав долати перші спортивні сходинки. Шлях до перемог виявився складним і тернистим. Але захищати гідність свого міста, області та всієї України – почесне право. На сьогодні я маю І юнацький розряд. Я трикратний чемпіон Дніпропетровської області, переможець зонального чемпіонату України, чемпіон Міжнародних змагань в м. Світловодськ та Міжнародного турніру в м. Горішні Плавні.
Сьогодні поняття Батьківщина для мене стало дуже особливим і набрало нових рис. На початку воєнних дій я, мама, сестра і бабуся виїхали до Польщі, а дідусь і тато залишилися. І тут, на чужині, як ніколи раніше, я відчуваю величезну нестачу спілкування з рідними, друзями. Саме тут я зрозумів сенс поняття «ностальгія», коли кожну годину ти згадуєш мирне життя, коли тобі сняться домівка, школа, дружній спортивний колектив, кожний куточок рідного міста.
Особливої цінності набрали побутові дрібнички. Як хочеться зібратися разом на сімейних родинних святах, з друзями відвідати місцеву піцерію, покататися з хлопцями на мопеді, пограти з Бубликом (це мій кіт), влітку поплавати на ставку, зауважу, що саме біля нашого міста знаходяться відомі по всій Україні Мальдіви.
На всі ці питання в мене немає відповідей. Але, як то кажуть: «Надія вмирає останньою». Я вірю в Україну, я вірю у велику нашу перемогу, я вірю в свій народ.
Слава Україні!
Героям Слава!
Комок
Дмитрій, 25.09.2005 р.н.
студент
групи Е – 221
спеціальності
141 «Електроенергетика,
електротехніка
та електромеханіка»
Відокремлений
структурний підрозділ
«Вільногірський
фаховий коледж УДУНТ»
проживаю
у Дніпропетровській області, м. Вільногірськ
моб.
тел. 0682026075
e-mail: dkomok@vfk.ukr.edukation
викладач української мови та літератури
Криворотенко
Ольга Григорівна
.
Війна… Раніше про це слово я знав тільки з підручників, з уроків історії та зі слів старших людей. А зараз для нас всіх це реальність. С початком цих страшних подій я відчував тривогу, страх, хвилювання за рідних та близьких. Я до цих пір не усвідомлюю, що це могло статися в нашій країні та з нашим народом.
Я цей день запам'ятаю назавжди. Ранок двадцять четвертого лютого цього року – рокова дата. Моя родина була в розпачі від почутих новин із засобів масової інформації та страшних подій. Адже в нашу країну увірвалась війна. Близькі мені люди не знали як далі жити, що робити, як зарадити, як допомогти. Війна – це біль, страждання, сльози, горе… Начебто одне слово, а скільки в ньому негативу.
Війна змінила нас усіх. Немає жодної родини, яка лишилась осторонь цих страшних подій. Моя родина та мої знайомі активно беруть участь у волонтерській діяльності, допомагають морально та матеріально, боронять країну, захищаючи її. Моя родина віднесла до волонтерського центру продукти першої необхідності, одяг для дітей та дорослих, посуд тощо. Адже разом – ми сила!
Найбільш приголомшливим спочатку повномасштабної війни є і залишається звук сирен, які свідчать про тривогу та небезпеку. В такі моменти дуже страшно, адже я розумію всю серйозність ситуації. Чуеться політ ракети, вибухи, звук літака, який миттєво пролітає над головою, іноді не встигаєш зорієнтуватись та збагнути, що відбувається. Це перехоплює подих, до цього неможливо звикнути. Війна змусила нас задуматись про речі, яким ми раніше не приділяли увагу. Я вважаю, що люди змінились, стали по іншому сприймати світ. Раніше я часто помічав в людях грубість, хамство, неприязнь, наглість, пихатість, корисливість, бажання наживи. А зараз кожен намагається допомогти один одному. Більш помітними стають людяність, доброта та гуманність. Залишатись людиною в будь – якій ситуації повинен кожен з нас. Все частіше на вулицях можна спостерігати взаємо порозуміння, взаємодопомогу, уважність один до одного, турботу та небайдужість, що є позитивним моментом. Війна об'єднала нас усіх.
Мир… Таке бажане та довгоочікуване слово, з глибоким змістом. Ми так прагнемо, щоб це слово було реалізоване в життя, щоб для нас воно стало реальністю. Як же хочеться миру! Я так мрію почути, що війна скінчилась. Дуже хочу, щоб діти ніколи в своєму житті не чули пострілів, вибухів, щоб забули як звучить сирена, щоб забули дорогу до бомбосховищ та укриттів, щоб діти мали змогу навчатись в нормальних умовах, щоб батьки відправляли дітей до школи та садочка без страху, щоб в дорослих була змога працювати, щоб люди похилого віку могли спокійно жити і не хвилюватись. Я мрію про життя без війни. Хочу, щоб все було як раніше, коли панувала радість, спокій, благополуччя. До війни життя було інакшим: діти ходили до школи, студенти відвідували навчальні заклади, проводились змагання, конкурси, олімпіади, конференції, семінари, була змога відвідувати гуртки, працювали на повну силу підприємства.
Мрію почути, що війни вже немає. Моя мрія сьогодні – мир!
Як приємно говорити однією мовою у своїм домі! У тому , що пахне теплим, сонним духом книжкових полиць, і в тому, що пахне лаком та фарбою , і в пошрамованому, заклеєному навхрест шибками, і в тому, що здатен поміститися у валізі...Приємно говорити однією мовою в місці сили й пам'яті роду!
Як приємно, друзі, говорити з вами однією мовою!
ТВОРЧІСТЬ ЮНИХ. Абетка, де всі слова на одну літеру
День вишиванки 21.05.20
БЛАГАННЯ. РОБОТА НОВАЦЬКОЇ ЮЛІЇ.
ГОЛУБ МИРУ. РОБОТА ВАШКЕБИ ВАЛЕРІЇ.
Там сплять твої ровесники-орлята,
ТЕпер уже були б із них орли!
схилися ж над могилами солдатів,
Що у боях за тебе полягли!
М.Познанська
Міць народу -в народних руках.
Нам не треба війни, не треба.
Миза спокій і мир на землі.
Щоб не коршаки в чистому небі,
А космічні пливли кораблі.
СЛЬОЗИ РАДОСТІ. РОБОТА СТЕПАНЕНКА ВЛАДИСЛАВА.
Це святе травневе свято
Треба серцем відчувати.
Придивись : в старих солдат
Сльози радості блищать!
С.Гордієнко
КВІТИ ПАМ'ЯТІ. РОБОТА ОСТАШКО СНІЖАНИ.
ПАРТИЗАНИ. РОБОТА ХАРІ ВІКТОРІЇ
Я той, що греблі рвав.
Я не сидів у скелі,
Коли дуби валились вікові.
У партизанській лісовій оселі
На пережовклій, стоптаній траві
Лежав, покритий листям пурпуровим.
І кров текла по краплі крізь бинти.
А Лісовик з обличчям сивобровим
Питав мене:
— Чи всі порвав мости?
— Усі… —
Платон Воронько.
СИНУ, ІДЕ ВІЙНА. РОБОТА ХАРІ БОГДАНА.
— Сину, іде війна!
ЧИТАЮ ВІРШ, НАПИСАНИЙ В ОКОПІ. РОБОТА БІЛОГОРЦЕВА АРТЕМА.
ВІДКРИТО МОРЕ ТІЛЬКИ ДЛЯ ХОРОБРИХ.РОБОТА ЛЕБІДЬ ЛІЛІЇ
- "Леся Українка- українська Wom
https://naurok.com.ua/post/lesya-ukra-nka-ukra-nska-wonder-woman
Тарас Шевченко- український Джедай
Посмотрите, чем я поделился(-ась): Тарас Шевченко – український Джедай — Журнал «На Урок» @MIUI| https://naurok.com.ua/post/taras-shevchenko-ukra-nskiy-dzheda
Лебідь Лілія- 1 місце
Фото, що оживає.
Конкурс учнів 6 класу
13.03.2019
- Як оригінально провести свято до дня народження Тараса Шевченка https://www.facebook.com/183810808630643/posts/835991546745896/
- Творчі роботи учасників обласного конкурсу"Собори наших душ" та районного конкурсу "Шукаймо в собі Шевченка",присвяченого 150-річчю Всеукраїнського товариства"Просвіта"
- Роботи учасників літературної студії"Джерельце"
Роботи Лебідь Лілії ttps://drive.google.com/file/d/1gkOAy3Rie1zRA12ATDFm3WjqD8Pak0yb/view?usp=sharing Роботи Новацької Юлії https://drive.google.com/file/d/15qGqeQ4tJi5xVHtuDVomgFUCiF-q4ZQ9/view?usp=sharing
 |
| Осташко Сніжана,6 клас |
 |
| Вашкеба Валерія, 6 клас |
 |
| Новацька Віка, 6 клас |
 |
| Омельченко Діма, 6 клас |
 |
| Харя Віка,6 клас |
 |
| Харя Богдан, 6 клас |
 |
| Білогорцева Аня, 6 клас |
 |
| Білогорцев Артем, 6 клас |
 |
| Святодух Соня,6 клас |
Пробуємо перо
Пейзажний етюд
Чудово у
зимовому лісі! Все біле- біле від вранішнього снігу. Пухкий, сріблястий ,він
вмостився на гілках і змушував їх
кланятись землі низько- низько.
Сплять
дерева, кущі. Аж тут скрип, скрип...
Ясен
з дубом розмовляють. А тоді цвірінь, цвірінь. .. І тихий шелест під кущем.
Зайчисько проскакав.
А
над лісом- небо, чисте і безмежне.
Радіє душа,
відпочиває.
Владислав
Степаненко, 6 клас
кланятись землі низько- низько.
АБЕТКОВИЙ СЛОВОГРАЙ
Весняні веселощі всесвіту.Відчули вродливі велевахи* велич весни.Веселились ,величались, вальсували вишневоцвітно.ВАу! Вгледіли Велику Ведмедицю...Велич Всесвіту!
Вашкеба Валерія ,6 клас
Жив під стріхою горобчик
Горобчихи синок- хлопчик.
Аж ось землю замело,
Десь поділося тепло.
Збудував я годівничку ,
З льоду викопав криничку.
В годівничку- крихіток
Для пташиних діточок.
Як зрадів мій горобець,
Такий собі молодець!
Він зернятка поклював
І мені подякував.
Тритяк Таня,
Мальовнича Україна
- Яка є найкраща у світі країна?
- Моя мальовнича свята Україна.
- Що треба ,мій друже, щоб жити щасливо?
- Я рай побудую отут всім на диво.
- А що є для кожного рідна земля?
- Це те, що і сили дає, і усіх окриля.
Краса України і манить, й чарує,
Природа її гомонить і вирує.
Свою Батьківщину ,як матір ,любіть,
Щоденно про матінку Бога моліть.
Краса її вічно нехай процвітає,
Хай сонечко мирне у небі сіяє!
-Пишаюсь тобою, любий мій друже,
Пишаюсь, що серце твоє палке й небайдуже.
Пишаюсь, що вмієш і жити, й творити,
І неньку Вкраїну всім серцем любити.
Ю.Новацька, 6 клас
Як я люблю тебе, мила матусю!/В очі твої, як в озера, дивлюся.
Завжди тебе із роботи чекаю, /Щоб відпочила хоч трохи, я дбаю.
Тепла й ошатная наша домівка/ Сяє любов'ю, як вранішня квітка.
Чуть, як щебече у домі дитина,
Всіх прихистила наша хатина.
Міцно ,матусю, тебе обіймаю,
Що приголубиш мене, точно я знаю.
Не перестану тебе я любити,
І без матусі не можу я жити.
Святодух Софія, 6 клас
Батьківська старенька хата
Щастям, радістю багата.
Рідня вся в хаті народилась,
І ,як по правді жить, навчилась.
Я мчусь до неї, мов на крилах.
Бо все у хаті рідне й миле.
Про неї завжди буду дбати,
Стежку до хати не втомлюсь топтати.
Приїздити до хатини буду, буду,
Батьківщину рідну не забуду.
Таточку і нені поклянуся,
Що до дому рідного вернуся
Омельченко Дмитро, 6 клас
АКРОВІРШ
Дітей так любить він,плекає,
І всіх любов'ю зігріває .
Дідусь і милий,і привітний,
Мені приніс він дар тендітний.
Ось тут діток він забавляє,
Романа з Дмитриком вітає.
Однак про кицю він забув...
Завів мотор- і в ніч чкурнув
Лебідь Ліля,6 клас.
Тримаємо інтригу, як і годиться, і не називаємо до кінця статті імена тих , хто виборював честь бути першим в конкурсі на краще виразне читання напам’ять віршів Лесі Українки і переміг.‘Зауважу, що разом із нами неофіційним членом журі на конкурсі був письменник Мирослав Дочинець. Саме він дав поради, як досягти вершини світової слави, як стати людиною з міцним стержнем, як стати такою людиною, яка уміє «щоб не плакати-сміятись», як стати Особистістю, якою була Леся Українка. Він уважно вислухав рішення членів журі Тані Тритяк, Оксанки Іщенко, Анни Білогорцевої , мило усміхнувся і сказав: «Якщо ти даруєш щось комусь, то нехай той і вирішує, що з цим робити». А потім звернувся до Ярослава Бурхана, Саші Кіпера, Сергія Заломія і сказав їм свої пророчі слова: Якщо робиш, то вчишся, якщо вчишся, робитимеш ще краще» . Найщиріші слова вдячності тим, котрі надзвичайно наполегливо ішли до перемоги над самими собою і вперше її одержали . Треба було чути, як вони декламували! До Артема Білогорцева, Ніки Романовської, Святослава Омельченка, Харі Вікторії та Харі Богдана Мирослав Дочинець звернувся такими словами: «Якщо ти робиш спочатку те, що треба, а тоді те, що можеш, то перемога обов’язково тебе знайде». І ми віримо в те, що слова мудреця збудуться! На мить замислився мудрець, торкнувся чола і тепло промовив до Лиманської Альони, Омельченка Дмитра, Лєсняк Даші, Горба Єгора, Вашкеби Лери, Маслакової Даші: »Якщо не поступатиметесь рівним собі, зберігатимете гідність із найсильнішими і станете на бік беззахисних, то підете далі всіх». А на Ольгу Павлівну поглянув загадково і промовив: «Якщо в книжці є бодай кілька спасенних рядків для душі, то вона виправдовує своє існування». Анатолію Петровичу слушно зауважив: »Якщо схопити за хвіст навіть ящірку, то можна розсердити». Оце так- так! Ну а мені наодинці вже за філіжанкою кави теж мовлено було : «Якщо скроні наші час сріблить, то спогади золотить». А хто ж все- таки переміг? Цього ніхто вам , шановні читачі, не скаже. Бо кращими із кращих були всі…
- Ой, хто там іще ?
- І знову я, пан Мирослав!
Слова вдячності за неперевершені
ілюстрації вам прислав!
й Лілю, й Ксенію, й Артема\ Взять для опису Едема!
Так малюють лиш вони,\Іншим- Боже борони!
Мирослава Дочинця слухала, із ним кавувала і
про все вам , друзі, розповідала я, О.Г. Криворотенко
23.02.2021
Окрилені творчістю
Нотатки зі шкільної виставки композицій з природного матеріалу
В підвалах Китайских виріс ,
Мов кара з небес піднебесної ,
Жахливий коронавірус ,
Невидимий і безтілесний .
Народився в Китаї й окутав своїми метастазами увесь світ. Заручниками його та незвичних і незрозумілих обставин стали діти. Змінилося їхнє щоденне звичне життя. Тому й набрид школярам, як редька гірка, цей ковід! От і вирішили вони по-своєму з недругом погомоніти і на той світ йому доріжку постелити!
Як задумали- так і зробили! Робота закипіла! Мабуть, найбільше вірус допік Дмитрику Омельченку. Бо до шкільної виставки з природних матеріалів підготував САМОСТІЙНО композицію, а також багато природних матеріалів, які доповнили інші поробки. Думаєте, легко було хлопцеві? Ламалась земна куля(пробивався м’ячик), не вистачало квіточок, бо їх псувала бешкетниця- сестричка, а ще підставляла ніжку зневіра…До того ж ще й засуха пройшлася по нашому регіону і знищила геть усе, що квітує. Та тільки не в обійсті Дмитрикової родини! І ось захитали рубіновими голівками будячки, усміхнулись вчительці і класу духмяні чорнобривці! Квіти знайшлись і в обійстях Софійки Святодух, Новацької Юлі ,Віки Харі. Бо яка ж виставка без квітів, без краси вселенської!
Надзвичайно хвилювалась Оксанка Іщенко: чи ж вдасться здійснити задумане, адже не все так складається, як бажається. Та коли зі своїми проблемами вона звернулась до класу, то гуртом друзі ці проблеми вмить ліквідували і нову поробку нам подарували!
Скажу вам по секрету, що дівчатка підносити гарбузів іще не пробували. Ну, самі знаєте, чому.А от приносити до школи вже вміють! Найкраще це вдається Лілі Лебідь. Лілю, тільки коли вже доведеться ПІДНОСИТИ гарбуза, то тоді все ж таки добре зваж: а раптом це буде твоя доля? А сьогодні із вирощеного і принесеного тобою гарбуза вийшов дууууууже гарний будиночок для резервації контактних осіб!
Однією з перших, як завжди, відгукнулась на ідею участі у виставці Лера Вашкеба. Як і Дмитрик, вона прийшла до школи уже з готовою композицією, власними творчими ідеями. Теж не все вдавалось, бо також має вдома бешкетника, та ми вміємо гуртом по лиху бити!
Зауважу, що наші композиції не були б таким надзвичайно вдалими (перепрошую за скромність ),якби не фінансова підтримка Вікторії Міщенко.
Якщо десь чогось немає,
То за це вона подбає!
Ось крутнеться раз і два,
Вмить появиться грошва.
Треба блюдо- воно тут!
Ляльку в клас- ось мить -і тут!
Технічні питання вирішували хлопці: Єгор Горб та Артем Білогорцев. Робота ладилась як ніколи : швидко, злагоджено, панувала доброзичлива творча атмосфера.
А я тримала- тримала в руках березовий прутик, та так нікому й не дала його скуштувати! Бо насолоджувалась творчою праце своїх вихованців і їхнім діловим гомоном:
-А давайте ось сюди ще й квіточку!
- Стоп, а якщо ми помістимо в будиночок ляльку!
-Артеме, тащи мигом воду!
- Єгорчику, втикай сюди калину!
-Хіба ви не бачите: тут виходить лисина! Треба її чимось затулити!
Не знаю, який вердикт винесуть судді, а я ставлю своїм вихованцям найвищий бал!
08.09.2020
01.09.2020
з української мови та літератури в м.Біла Церква.
Диплом учасника одержала Анна Різак
Бвагаторазові переможці ІІ та ІІІ етапів олімпіади з української мови та літератури
Анна Різак та Інна Палій
у залі ДОІППО
Анжеліка Святодух
Урок культури мовлення
від Олександра Авраменка
Обласне радіо .
Запис радіопередачі "Дивоцвіт"
( Презентація навчально-методичного посібника
з літератури рідного краю,
автори О.Криворотенко,А.Сергієнко)
Буккросинг в Україні
й у нашій школі
(Бібліотечний урок у студії)
- План- конспект заняття філологічної студії "Дивосвіт"
Немає коментарів:
Дописати коментар